ДВА́ДЦЯТЕРО

Два́дцятеро чис. Двадцать душъ, штукъ и пр. Чуб. II. 36. Двадцятеро обізвалось, що бачили все теє і як з грішми злапали Левка. Кв. Пов. Ум. Двадцяті́рко. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 360.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

ДВАДЦЯ́ТИЙ, А, Е., →← ДВАДЦЯТІ́РКО

Смотреть что такое ДВА́ДЦЯТЕРО в других словарях:

ДВА́ДЦЯТЕРО

ДВА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. кільк. Збірн. до два́дцять. — Ти щаслива і вродлива, будеш жити сімдесят років, будеш мати двадцятеро дітей кучерявих (Н.-Лев., III, 1956, 79); У хвіртку пара за парою ввійшли двадцятеро хлопців і двадцятеро дівчат (Смолич, Мир.., 1958, 57). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 216.... смотреть

T: 118