ПУЖИНА
Пужина ж. Пустое зерно, легковѣсное зерно. Мнж. 191. Новомоск. у. Лубен. у. Посіяв мірку конопель, та сама пужина уродила. Міусск. окр. Недозрѣлыя зерна конопли. Вас. 199.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 498.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПУЖИНОВАТИЙ, А, Е. →← ПУЖАЛНО, НА,