ПОСТАНОВИТИ

Постановити См. Постановляти. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 369.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

ПОСТАНОВЛЯТИ, ЛЯ́Ю, ЄШ, →← ПОСТАНОВА, ВИ,

Смотреть что такое ПОСТАНОВИТИ в других словарях:

ПОСТАНОВИТИ

ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖ... смотреть

ПОСТАНОВИТИ

ПОСТАНОВИ́ТИ¹ див. постановля́ти.ПОСТАНОВИ́ТИ², новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док., що, розм.1. Поставити кого-небудь кудись.Губернатор постановив... смотреть

ПОСТАНОВИТИ

I див. постановляти.II -новлю, -новиш; мн. постановлять; док., перех., розм.1) Поставити кого-небудь кудись. || Помістити на постій, для проживання. 2... смотреть

ПОСТАНОВИТИ

I див. постановляти.II -новлю, -новиш; мн. постановлять; док. , перех. , розм. 1》 Поставити кого-небудь кудись.|| Помістити на постій, для прожива... смотреть

ПОСТАНОВИТИ

недок. постановляти, док. постановитиto decide, to establish, to ordain, to fix; (у протоколах) to resolve; (видавати розпорядження) to decree, to enac... смотреть

ПОСТАНОВИТИ

дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: постановившипостановитьДеепричастная форма: постановив

ПОСТАНОВИТИ

[postanowyty]дієсл.postanowić

ПОСТАНОВИТИ

постанови́ти 1 дієслово доконаного виду прийняти ухвалу, рішення постанови́ти 2 дієслово доконаного виду поставити розм.

ПОСТАНОВИТИ

Постанови́ти, -новлю́, -но́виш; -станови́, -ві́ть

ПОСТАНОВИТИ

-влю, -виш postanowić, uchwalić, zarządzić

ПОСТАНОВИТИ

сов. от постановляти

T: 188