ПОПІДЛІ
Попідлі нар. Подлѣ, возлѣ. Ой взяв же єго попідлі коня, а повіз ею а в чеську землю. Гол. II. 30.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 330.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПОПІДЛАЗИТИ, ЗИМО, ЗИТЕ, →← ПОПІДКУРЮВАТИ, РЮЮ, ЄШ,