ОБІК

Обік нар. Рядомъ, возлѣ. Здорова була, дівчинонько! — як на струні брязнуло обік мене. МВ. (О. 1862. III. 54). Виступає. Обік його жіночка небога. Шевч. ІІ. 21. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 10.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

ОБІКЛАСТИ, СЯ. →← ОБІЙТИ, СЯ.

Смотреть что такое ОБІК в других словарях:

ОБІК

ЗБО́КУ (з бокової сторони); О́БІЧ, УЗБІ́Ч рідше, О́БІК розм., СПРИ́БОКА рідко. Збоку, очевидно в просі, обізвалась куріпка (М. Стельмах); Трохи обіч, п... смотреть

ОБІК

О́БІК, розм.1. присл. Поряд, поруч.З цигаром у зубах, з батогом, застромленим обік.., він поганяв коні (І. Франко);Посідали обидва. Мартин похапцем яко... смотреть

ОБІК

розм. 1) присл.Поряд, поруч. || На деякій відстані; осторонь, збоку. 2) у знач. прийм., з род. в. Вказує на положення одного предмета щодо іншого у зн... смотреть

ОБІК

розм. 1》 присл. Поряд, поруч.|| На деякій відстані; осторонь, збоку.2》 у знач. прийм. , з род. в. Вказує на положення одного предмета щодо іншого... смотреть

ОБІК

о́бік 1 прийменник незмінювана словникова одиниця о́бік 2 прислівник незмінювана словникова одиниця

ОБІК

Каляпобачпоплечускрай

ОБІК

прийменниквозле

ОБІК

разг. 1) нар. обок разг.; рядом 2) предл. возле (кого, чего), рядом (с кем, с чем)

ОБІК

пр., обіч, побіч, поруч, поряд, опліч, попліч; (збоку) осторонь; ПРИЙ. БІЛЯ

ОБІК

див. близько

ОБІК

каляпобачпоплечускрай

ОБІК

каля побач поплеч ускрай

ОБІК

გვერდზე; განზე

T: 122