Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАРО́КОМ, присл., розм. 1. Навмисне, з певною метою. — Чи ти вже мене узявсь нароком занапастити..? (Вовчок, І, 1955, 174); Потоків я не заставлю, Ще й нароком так підправлю. Щоб вода з крутих коліс Кипнем рвалася, як біс (Щог., Поезії, 1958, 195). 2. Жартома, жартуючи. Ти, козаче-заволока. Любиш мене ти нароком (Чуб., V, 1874, 58). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 5. — С. 177.... смотреть