НАПЕРЕМІ́НКУ
Наперемі́нку нар. Поперемінно. Наперемінну: то дощ, то виясниться. Ном. № 568.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 508.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАПЕ́РСНИЦЯ, ЦІ, →← НАПЕРЕКІ́С