НАДО́КОЛО
Надо́коло нар. Вокругъ, кругомъ. Кам’янець вінець: надоколо вода, а в середині біда. Ном. № 710.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 484.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАДОКУЧА́ТИ, ЧА́Ю, ЄШ, →← НАДОЗОЛИ́ТИ, ЛЮ́, ЛИ́Ш,