НАБА́КИ́Р
Наба́ки́р и наба́ки́рь, нар. Набекрень. Браво сидів, закинувши набакир смушеву шапку. Стор. Взяв набакирь писарь шапку. Г.-Арт. (О. 1861. III. 103).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 462.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАБАЛА́КАТИ, СЯ. →← НАБА́ЗГРАТИ, РАЮ, ЄШ,