НА́БІК
На́бік нар. Прочь съ дороги, въ сторону. Набік, хлопці, набік, хлопці, бо чорт мужа несе. Чуб. V. 648.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 463.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАБІ́Л, ЛУ, →← НАБІ́Й, БО́Ю,