ЛУКА́ВО

Лука́во нар. Лукаво, коварно. Чуб. І. 163. І небилиці вимишляєш, народ лукаво ввесь лякаєш. Котл. Ен. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 381.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

ЛУКА́ВСТВО, ВА, →← ЛУКА́ВНУВАТИ, НУЮ, ЄШ,

Смотреть что такое ЛУКА́ВО в других словарях:

ЛУКА́ВО

ЛУКА́ВО. Присл. до лука́вий 1 — 3. Розмовляючи з Боровиком, вона часто лукаво посміхалась, і йому здавалося, ніби вона щось знає (Собко, Справа.., 1959, 157); Цілі пучки квіток полетіли під ноги співачці.. Та, кланяючись, брала і, лукаво дякуючи очима, нюхала (Мирний, III, 1954, 273); [Кармелюк:] Ні, правдиві розбійники не ті, що в лісі, а ті, що в церкві в золотих ризах лукаво бога вихваляють (Вас., III, 1960, 429); В історії римської церкви.. лукаво поєднувались релігійні догми і найжорстокіші злочини (Мельн., Поріддя.., 1959, 28); * Образно. Баклажка вигляда з трави лукаво — Попробуй догадатись, що у ній! (Рильський, II, 1960, 149). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 554.... смотреть

T: 132