Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИК... смотреть
дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: змусившипримусити когось щось виконаватизаставитьДеепричастная форма: заставив ¤ змусити погодит... смотреть
зму́сити[змусиетие]-ушу, -сиеш; нак. -ус', -ус'теи
недок. змушувати, док. змуситиto force, to constrain, to compel
див. змушувати.
Зму́сити, див. зму́шувати
【完】 见 змушувати
{зму́сиетие} -у́шу, -сиеш; нак. -ус, -у́стеи.
зму́сити дієслово доконаного виду
матем. вынуждать, принуждать
див. змушувати.
-ушу, -усиш zmusić
сов. от змушувати