Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗЛЕ́ГКА, присл. 1. Ледь помітно, трохи. Її очі сіяли, обличчя злегка зашарілось, рухи стали жвавіші (Л. Укр., III, 1952, 502); Зайшов високий чоловік, голова в якого була злегка вкрита сивиною (Цюпа, Назустріч.., 1958, 145); // Несильно, обережно. Фрунзе в задумі злегка постукував пальцями по карті (Гончар, II, 1959, 396); // Ледь чутно. Зінько злегка застогнав (Гр., II, 1963, 480); // Не поспішаючи, поволі, помаленьку. Замахала злегка крильми зозуля (Март., Тв., 1954, 176). 2. розм. Легковажно, несерйозно. [Галя:] Дуже ж ви злегка на нас дивитесь, Лука Семенович, Тільки й думаєте, що про убори секрети бувають? А може й про що важніше? (Мирний, V, 1955, 145); Навіть до своїх звичайних заробітків відносився він тепер злегка і не шукав їх (Коцюб., II, 1955, 20). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 588.... смотреть