Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАРА́НО, присл. Дуже рано, раніше, ніж звичайно, ніж слід; передчасно. Вже злагодився [Славко] йти, коли прийшло йому на думку, що це ще зарано. Ніколи так рано не ходив до Краньцовської (Март., Тв., 1954, 343); [Ульф:] Неначе справді сніг, Знов накотивсь на мене вчора князь, Щоб з Ладоги також я забиравсь.. [Інгігерда:] Ні, з князем я сама поговорю, Зарано він людей тих ображає, Які колись знайшли його зорю! (Коч., III, 1956, 56). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 288.... смотреть