Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, а, е. 1. Який старанно, наполегливо виконує що-небудь; ретельний, дбайливий Вона була така працьовита, мов бджола, запопадлива (Коб., II, 1956, 112); Сергій Сніжко, русявий косар середнього віку, ..застерігав запопадливого хлопця, що рве силу, аби догодить господареві (Горд., II, 1959, 194); // Який виражає старанність, наполегливість. Біляєв не зважав на це запопадливе умовляння (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 177). 2. Охочий, жадібний до чого-небудь. Всі знають, що Блаженко-старший дуже запопадливий до роботи. Без неї він гине, чахне, як стебло в посуху (Гончар, III, 1959, 55); — Сам же казав, що мала [дівчинка], а така запопадлива до науки! (Стельмах, І, 1962, 392); Запопадливе на їжу порося залізло до цебра з ногами, відганяючи свого напарника (Кач., Вибр., 1947, 129). 3. Який попереджає чиїсь бажання, наміри; запобігливий. Володимир наздогнав Груню Судиму, вхопив її під руку і пішов поряд, вдаючи з себе запопадливого кавалера (Чорн., Красиві люди, 1961, 59); // Який догоджає, лестить кому-небудь з корисливою метою; догідливий. З Сірії насунули [теслі], мов хмара, забрали всю роботу коло храму, ..їх всюди повно, спритні та майстерні, та запопадливі, масні такі… (Л. Укр., І, 1951, 442); Нехай що завгодно базікають запопадливі гнучкодумці, він доведе, що в науці, як і в житті, в принципи, яких не можна то підносити вгору, то шпурляти під ноги (Жур., Звич. турботи, 1960, 13). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 273.... смотреть