ДАРЕ́МНЕ
Даре́мне, даре́мно нар.
1) Даромъ, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. Ном., стр. 90.
2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, — не прийшов.
3) Безъ пользы, даромъ. Ой місяцю! світиш та не грієш, тільки даремне в Бога хліб їси. ЗОЮР. І. 148.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 358.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ДАРЕ́МНИЙ, А, Е. →← ДАРЕМНІ́СІНЬКО