ГУТЮ́!
Гутю́! То же, и тю, крикъ на волка. Звенигор. у. Не раз, не два псами цьвали, гутю, гутю викликали. Грин. ІІІ. 283.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 344.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ГУХНА́ЛЬ, ЛЯ́, →← ГУ́ТОРИТИ, РЮ, РИШ,