ХРОП!
Хроп! меж., выражающее ударъ, бросаніе со звукомъ, разбиваніе. Де взявся Мартин, — хроп бідою об тин. КС. 1884. І. 29.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 415.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ХРОПАК, КА, →← ХРОНТ, ТУ,