СПРОСИТИ

Спросити См. Спрощувати. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 191.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

СПРОСОНКУ, СПРОСО́ННЯ, →← СПРОМОЖНИЙ, А, Е., НІЙ, Я, Є.

Смотреть что такое СПРОСИТИ в других словарях:

СПРОСИТИ

дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: спросившиспроситьДеепричастная форма: спросив

СПРОСИТИ

СПРОСИ́ТИ див. спро́шувати.

СПРОСИТИ

спроси́ти дієслово доконаного виду запросити прийти, з'явитися куди-небудь усіх або багатьох; скликати розм.

СПРОСИТИ

див. спрошувати.

СПРОСИТИ

див. спрошувати.

T: 119