ПОБІЛИТИ

Побілити См. Побілити. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 203.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

ПОБІЛИТИСЯ, ЛЮ́СЯ, ЛИШСЯ, →← ПОБІЛІШАТИ, ШАЮ, ЄШ,

Смотреть что такое ПОБІЛИТИ в других словарях:

ПОБІЛИТИ

МА́ЗАТИ (покривати шаром чогось рідкого або жирного; укривати шаром глини), МАСТИ́ТИ, ЗМА́ЩУВАТИ, ЗМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЗУВАТИ, ОБМА́ЩУВАТИ, ВИМА́ЗУВАТИ, ВИ... смотреть

ПОБІЛИТИ

ПОБІЛИ́ТИ, білю́, бі́лиш, док., що.1. Док. до біли́ти.Двічі побілила [Маланка] хату знадвору і всередині (М. Коцюбинський);Побілила [Катерина] вапном с... смотреть

ПОБІЛИТИ

дієсл. док. виду (що зробити?)Дієприслівникова форма: побілившипобелитьДеепричастная форма: побелив

ПОБІЛИТИ

-білю, -білиш, док., перех. 1) Док. до білити. 2) Закінчити білити.

ПОБІЛИТИ

[pobiłyty]дієсл.pobielić

ПОБІЛИТИ

-білю, -білиш, док. , перех. 1》 Док. до білити.2》 Закінчити білити.

ПОБІЛИТИ

1) побелить; убелить; (кончить белить) отбелить 2) (покрыть полудой) полудить; перелудить (всё, много)

ПОБІЛИТИ

【完】 见 білити

ПОБІЛИТИ

To whitewash, to whiten

ПОБІЛИТИ

побіли́ти дієслово доконаного виду

ПОБІЛИТИ

-лю, -лиш pobielić, wybielić

ПОБІЛИТИ

техн. побелить, полудить

T: 146