НАУЗБІЧ

Наузбіч нар. Въ сторонѣ. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 530.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

НАУЗКРАЙ →← НАУДИТИ, ДЖУ, ДИШ,

Смотреть что такое НАУЗБІЧ в других словарях:

НАУЗБІЧ

НАУ́ЗБІЧ, присл., заст.Убік.– Та цить! вельми я взяв наузбіч (О. Кониський);// Збоку.– Заждіть! Заждіть! – наузбіч проштовхувався якийсь дід з мішком п... смотреть

НАУЗБІЧ

присл., діал. Навзбіч, стороною.

НАУЗБІЧ

Нау́збіч і на́взбіч, присл.

НАУЗБІЧ

присл. , діал. Навзбіч, стороною.

T: 123