НАПРОПАДИ́МЕ
Напропади́ме нар. На погибель. Хто іде на Сібір, то певне не на добро, а напропадиме. Камен. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 512.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАПРОПУД →← НАПРОКУ́ДИТИ, ДЖУ, ДИШ,