НАОДЛУ́ЦІ
Наодлу́ці нар. Отдѣлившись. жи́ти наодлу́ці. Выдѣлиться хозяйствомъ. Другий син наодлуці, а цей з батьком живе.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 505.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАО́ДРІЗІ →← НАО́ДЛІВ