НА́ПРОВО
На́прово нар. Наскоро, на скорую руку. Як шкода буде напрово продати хліб, то я заставлю у брата, або що. Павлогр. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 512.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАПРОКУ́ДИТИ, ДЖУ, ДИШ, →← НАПРОВА́ДЖУВАТИ, ДЖУЮ, ЄШ,