ДЮ́ДІНЬКА

Дю́дінька, дю́дічка, дю́дька, ки, ж. Ум. отъ дюдя. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 461.

Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»

ДЮ́ДЯ, ДІ, →← ДЬЮ́НДЗЯ, ЗІ,

T: 254